І не питай, чому не усміхаюся,

І не питай, чому така сумна...

Я в сподіваннях часто помиляюся,

Хоча зовсім, здається, не дурна.

І не питай, чия у тім вина...

І не питай, від чого серце крається,

Коли чекаєш те, чого нема...

Таке, коханий, інколи трапляється,

(Любов Козир )