Я жду тебя. Как никогда - устала.
И тысячи метелей за спиной.
Я ждать тебя - тебе не обещала,
хоть мысленно - я каждый день с тобой.

Я жду тебя - в звонках и сообщениях,
которые как никогда - редки..
И тем ценнее каждое мгновение,
Мы - близко, да? Хотя и далеки..

Ты - есть. И это греет мою душу.
Далекий, близкий, милый человек...
Тебя мне не хватает..Ты - снаружи..
А моё сердце - покрывает снег..

Я ждать тебя - тебе не обещала,
Но если мы друг другу суждены -
Мы просто все с тобой начнём сначала
Когда ты наконец придешь с войны...

© Nelyanika

Багато слів, мов листя на вербі:

Писав листи, складаючи в конвертики…

Мені не вистачало у тобі,

Банально, чоловічої конкретики.

Усе пусте. Як вірити словам,

Позбавленим душевної потужності?

Я в них не відчувала ні на грам

Надійності, рішучості чи мужності.

Хотілося, щоб світ вміщався в дім,

Аби були доповненням відмінності…

Але мені в характері твоїм

Було замало міці й маскулінності.

В часи потреби сильної руки

Від мене відсахнувся, як від лиха, ти…

О, Господи, ну де ж чоловіки,

Що обіймають так, аж важко дихати?!

© Любов Козир, 2015